Наша історія
Спочатку була ідея. Ідея у адміністрації та педагогів Боярської ЗОШ І-ІІІ ступеня № 5 створити загальноосвітній заклад вищого рівня, ніж школа. Після нескінченних дебатів, який саме заклад створити, ми зупинились на гімназії, адже гімназія – це середній загальноосвітній заклад ІІ-ІІІ ступеня, який забезпечує реалізацію права громадян на здобуття підвищеного рівня загальн ої середньої освіти відповідно до профілю навчання. Майже рік тривав організаційний процес створення гімназії. Завдяки підтримці начальника Київського обласного управління освіти і науки Ігоря Леонідовича Лікарчука та начальника відділу освіти Києво-Святошинського району Віктора Анатолійовича Костини була створена перша в Києво-Святошинському районі гімназія. 31 серпня 1999 року відбулось урочисте свято Першого дзвоника у новонародженому закладі – Боярській класичній гімназії. На той час у нас було 35 педагогів і 345 учнів.
Сушко Світлана Миколаївна
Перший директор Боярського академічного ліцею “Гармонія» (1999-2021 н.р.), спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист, Відмінник освіти України, Заслужений працівник освіти України
На колективному фото зі свята Останнього дзвоника 1999/2000 навчального року уже 51 педагог (до речі, саме тоді ми започаткували одну із наших традицій – робити колективне фото учителів закладу на святі кожного Останнього дзвоника)
Ми були недосвідчені, але впевнені у перемозі. Саме тому, 6 грудня 2000 року Боярська класична гімназія вперше презентувала себе широкій освітянській громадськості Києва і області в Київському Будинку вчителя. Презентацію гімназії «Симфонія життя» ми підготували під керівництвом нашого першого наставника і постійного друга гімназії кандидата історичних наук, співробітника Академії педагогічних наук Івана Гнатовича Єрмакова.
Все було б добре, але на той час ми не мали окремого власного приміщення, а ділили з Боярською ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 її територію. Мріючи про власне приміщення, ми звернули увагу на довгобуд майбутньої школи № 6. Уся Боярка пам’ятає цей незавершений довгобуд на перетині вулиць Дежньова і Сєдова. До нашого прохання про добудову цього приміщення і передачу його гімназії дослухались керівники голова Київської ОДА Анатолій Андрійович Засуха, голова Києво-Святошинської РДА Валерій Іванович Власов, за що гімназисти всіх поколінь їм будуть завжди вдячні. Символічний ключ від швидко добудованого БМУ-33 (начальник, заслужений будівельник України Магомед Алієвич Магомедов) приміщення було передано 12 січня 2001 року.
І полетіли дні і роки успіхів і невдач, поразок і перемог.
Заклад налічує 25-ти річну історію, має вже багато своїх традицій, користується заслуженим авторитетом у громаді, області та Україні. Ми пишаємося досягненнями наших учнів, особливо випускників, адже вони студенти кращих вищих навчальних закладів, успішні, конкурентоздатні, сформовані творчі особистості, справжні патріоти України.
Саме такими справжніми патріотами стали наші випускники, що віддали своє життя, захищаючи свободу та незалежність України! Вічна пам’ять Героям-випускникам нашого ліцею!
Вічна пам’ять Героям нашого ліцею!
Кривицький Богдан («Кривий»)
Богдан мав різноманітні захоплення і тверді переконання. Він був пластуном боярського гуртка «Лицарі» 75 куреня імені Героїв бою під Крутами, отримав музичну освіту, грав на флейті та укулеле, співав, багато жартував, мав дуже багато друзів і завжди був у центрі уваги. Також займався плаванням і дзюдо, вивчав англійську, французьку та японську мови. Богдан цікавився історією, закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
У 19 років, ще студентом, став учасником Революції гідності. У грудні 2019 року Богдан став на захист Батьківщини. Він хотів бути справжнім воїном, тому підписав контракт з легендарною 95 окремою десантно-штурмовою бригадою, яка славиться своєю бойовою історією.
З 2020 року у складі 1 взводу 5 роти 2 батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади Богдан був учасником бойових дій ООС. Почав він свій бойовий шлях як навідник ПКМ.
Під час служби Богдан двічі отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі», був неодноразово відзначений почесними грамотами.
25 травня 2022 року під час виконання бойового завдання Богдан загинув від вибуху міни поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області.
Похований Богдан у м. Боярці на старому кладовищі на Алеї Героїв.
Він був ініціативним і відповідальним, розумним і впевненим у собі, веселим і товариським, рішучим і справедливим і завжди дбав про товаришів. Богдан ніколи не ховався за чужими спинами, був першим у житті та в бою і не показував страху. Він був одним із кращих – справжнім чоловіком, гідним поваги, справжнім командиром.
Він зробив вагомий внесок для перемоги України над ворогом і збереження людей, за яких він як командир відчував особисту відповідальність.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Указом Президента України №541/2022 від 29 липня 2022 року Богдан був нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
Національна скаутська організація Пласт нагородила Богдана Залізним Пластовим Хрестом «За хоробрість у боротьбі за Батьківщину» (посмертно).
Крушинський Андрій Сергійович («Малиш»)
Здобув вищу освіту у Державному економіко-технологічному університеті транспорту (ДЕТУТ) (нині – Державний університет інфраструктури та технологій (ДУІТ).
Андрій добровільно вступив у лави ЗСУ 18 березня 2022 року. Молодший сержант, командир 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування «Захід».
Нагороджений медалями «Ветеран війни», «Незламним Героям російсько-української війни».
Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, захистивши кордон Батьківщини і відкинувши ворога на його територію, загинув 23 серпня 2023, отримавши кульове поранення, несумісне з життям під час відбиття атаки противника.
Коваленко Євгеній Вікторович
Женя загинув 14 липня 2022 року внаслідок широкомасштабного збройного нападу рф на Україну, перебуваючи у Вінниці у складі музичної команди співачки ROXOLANA. Того дня у Будинку офіцерів було заплановано благодійний концерт співачки Роксолани. Ворожа ракета влучила неподалік місця, де Євгеній із друзями розвантажував концертне обладнання, необхідне для проведення заходу. Ліцейна родина пам’ятає Женю добрим, веселим, генератором ідей, джерелом енергії та позитивного настрою. Непереборний потяг Жені до музики зумовив і вибір майбутньої професії. Він закінчив музичну школу, здобув вищу освіту в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював звукорежисером, вважав за необхідне робити свою справу якісно та підіймати настрій людям. Енергійний і творчий, зростав у щасливій та люблячій родині, за місяць до трагедії зробив пропозицію своїй нареченій, планував одружитися. Женя вів активний спосіб життя, цінував товариство творчих особистостей, любив мандрувати і ділитися враженнями, було чимало планів і задумів на майбутнє… У пам’яті рідних, колег, друзів Євгеній залишиться доброю, веселою, дуже особливою людиною, генератором ідей, джерелом енергії та позитивного настрою. Він любив ЖИТТЯ, наповнював його музикою та подіями і цінував кожну прожиту мить.